Якщо чесно, то киргизія ніколи не входила в список тих місць, де мені хотілося б побувати. У всякому разі, в самий найближчий час. Але проект duster experience цього разу проходив у киргизстані, і я ні на секунду не пошкодував, що взяв у ньому участь. Безумовно, природа цієї колишньої радянської республіки коштує витраченого на подорож часу, але і сам автомобіль додав фарб до цього турне.
Чотири дні подорожі загальною протяжністю 1100 кілометрів, занурення в національний колорит, несподівані відкриття і можливість оживити попередні враження від renault duster. Цікаво, що в проекті були представлені автомобілі в трьох модифікаціях (з 1,3‑літровим 150‑сильним турбованим бензиновим мотором і варіатором, з таким же двигуном і мкп, а також 109‑сильним 1,5‑літровим турбодизелем і «механікою»), але порівнювати комплектації великого сенсу не було — кожна версія хороша по-своєму і напевно знаходить своїх шанувальників. Приблизно такою ж була і думка учасників експедиції duster experience: обговорювалися деталі, відзначалися сильні сторони, але дискусій на тему «гірше — краще» практично не було. Звідси і вердикт: для подорожей renault duster підходить відмінно. Причому для подорожей будь-якої протяжності і складності, в чому я переконався особисто. Були і марш-кидок вихідного дня з москви в містечко кондуки в тульській області, і підкорення пустелі в марокко.
Що стосується киргизії, то в її пейзажі duster вписався дуже органічно, чого не можна сказати про транспортний потік — модельний ряд тут явно затримався в розвитку. Тому наші автомобілі користувалися підвищеною увагою. У тому числі у служителів закону, місцевих даішників. Останні просто для проформи учасників duster experience не зупиняли, але вже якщо хто завинив, починалося справжнє шоу. Карали в основному за швидкість, так як допустиме перевищення тут — 10 км/год, а мобільних патрулів і камер в надлишку. Та й штрафи немаленькі. Спілкування починалося з питання, як порушник збирається оплачувати штраф-на місці або з написанням протоколу? якщо останнє, то витрати складуть 3000 сомів (сом приблизно дорівнює рублю), а якщо на місці, то в два рази дешевше. Немає потрібної готівки? поцікавляться, скільки є. В принципі, ображатися нема на що-не потрібно порушувати.
організатори запропонували чудовий маршрут, протягом якого змінювалися і пейзажі, і погода, і температура за бортом.
На всьому протязі подорожі нас з колегою переслідував запах палаючого вугілля. Це найпопулярніший на сьогодні вид палива в киргизії, хоча країна має в своєму розпорядженні великий гідроенергетичний потенціал, а в найближчих планах навіть експорт електроенергії. На жаль, всі гес були побудовані ще в радянські часи, і обладнання на них серйозно зношене. Тому самоскиди з вугіллям на узбіччях доріг і таблички про продаж цього палива — своєрідна візитна картка сьогоднішньої киргизії. Але теж екзотика… Велика частина маршруту duster experience пролягала навколо красивого озера іссик-куль, але по дорозі варто було заглянути і до знакових пам’яток киргизії, яких, до речі, не так вже й багато. Ось, наприклад, архітектурний музей»вежа бурана”. Сама вежа – це мінарет, зведений в x столітті на території стародавнього міста баласабул, столиці держави караханідів. Сьогодні про городище нагадують лише пагорби, та й сама вежа серйозно постраждала під час землетрусу. Мінарет частково відновлений, і, піднявшись по вузькій гвинтових сходах, можна помилуватися чудовою панорамою. Восьмигранник мавзолею, надгробні пам’ятники «балбали», стародавні кам’яні жорна… Взагалі, киргизи дбайливо ставляться до своєї історії. Для мене виявилася дуже цікавою експозиція музею пржевальського, що знаходиться в караколі. Його колекція містить близько 400 експонатів, багато з яких унікальні. Тут же, на обривистому березі іссик-куля, і могила знаменитого мандрівника, увінчана в 1894 році красивим пам’ятником.
башта бурана. Домінанта стародавнього городища. 
час пощадив надгробні пам’ятники»балбали”. 
інопланетні види приголомшливого каньйону»казка”. 
Місцеві традиції зберігаються не тільки в артефактах, але і в ремеслах. Наприклад, мистецтво повсть, що дозволяє перетворити купи баранячої вовни в розкішні килими «ціни чималої». А “ігри кочівників”, екстремальні змагання, що отримали міжнародний статус? одним з видів цієї “азіатської олімпіади «є дисципліна, яка у вільному російському перекладі звучить як»козлодраніе”. Дві команди вершників борються за тушу (вірніше, імітацію туші) козла. Завдання-закинути ту саму тушу в спеціальні ворота-колодязь. Норовисті коні, азарт боротьби… Загалом, видовище не для людей зі слабкими нервами. І це лише небагато з того, що можна побачити в киргизстані. Виходить, я даремно ігнорував цей регіон. І спасибі команді renault взагалі і duster зокрема за те, що дали можливість змінити думку. Історія, культура, реалії сучасного життя — все це заслуговує інтересу в будь-якій країні, але природа в альбомі вражень завжди бере гору. І киргизія в цій частині винятком не є. Чого вартий каньйон “казка”, розташований на південному березі іссик-куля! дійсно, тут чи то в казку потрапляєш, чи то по поверхні марса бродиш. А ось і ще один каньйон, виїжджаючи з якого, потрапляєш на берег незамерзаючого озера іссик-куль і милуєшся заходом приголомшливої краси!
Позаду понад 1000 кілометрів по киргизії. Перевали, вкриті снігом і льодом, швидкі гравійні дороги, розбитий асфальт і гірські серпантини. При цьому говорити “duster з честю витримав всі випробування” просто не доводиться: завдяки кондиціям цього чудового автомобіля подорож пройшла в режимі абсолютного комфорту, а в пам’яті залишився приємний післясмак спогадів про черговий duster experience.
( 1 оцінок, середнє: 5,00 з 5)
